Неофіційно про офіційне
Неофіційно про офіційне Коли приблизно 5 місяців тому, в залитому сонячним світлом приміщенні Міжнародного інституту менеджменту мені повідомили, що я стала новим Молодіжним делегатом України до ООН, я не тямила себе від щастя! Ні, ну це нормальний стан, якщо ти справді цього прагнув і тут – ось, тримайте-розпишіться. Виходиш після відбору на вулицю, а на піджаку вже красується блакитний прапорець ООН – символ мандату. І щось таке в повітрі дуже особливе... А ще хочеться подзвонити мамі з татом, яким навіть не говорила, що подавалася на конкурс. Спочатку пояснювати що таке ООН, потім ким мене тільки-но обрали, і аж тоді вслухатися в радісний голос на тобі боці слухавки. Десь тоді я вже знала, що в жовтні поїду в Нью-Йорк на Генеральну Асамблею, але між мною та іншим континентом простягалися окрім Атлантичного океану ще місяці чекання та тонни роботи. І ось, коли 30 вересня, ближче до ночі, я пакувала валізу, близькість таких очікуваних двох тижнів щ