В будь-якій незрозумілій ситуації - рефлексуй!

В будь-якій незрозумілій ситуації - рефлексуй!

Перед початком написання цього посту мимоволі задумалась про те, коли ж найкраще оцінювати свій досвід: одразу після його завершення чи через якийсь час? І якщо все ж пізніше, то скільки часу має пройти? І чи може бути занадто пізно, щоб прорефлексувати?..

Переводячи всі ці питання в розряд риторичних, вирішила сміливо пригадувати, оцінювати і трошки сміятися, бо якщо все це не викликало радощів, то навіщо взагалі воно було?

Я художник, я так бачу

Точно знаю, що писала б про свої враження про делегатство інакше, якби писала на хвилі натхнення від обрання нових делегатів та ще свіжих відгомонів молодіжної конференції у Швеції. Зараз же розумію, що напевно це не було на 100% максимум того, що можна було зробити за цей рік. Якось довго йшло розгойдування, намагання зрозуміти систему координат, в котрій знаходишся, налаштувати прийомники на нові частоти. Втрачався дорогоцінний час. А коли уже більше-менш збудував картинку, то ось вже й наступний відбір незабаром :) Ну, загалом, нагадує той мультик про черепашку, в якому вона ходила переодягатися по погоді... Ну ви ж зрозуміли, про який я? Про оцей :)

Якби я могла ще раз пережити цей рік мандату, то однозначно ще більше знайомилася б з людьми, більше часу відводила на делегатство як таке, більше міст об'їздила б з презентаціями, зробила б спільний проект з молодіжними делегатами інших країн та створила б команду людей, котрі б допомагали делегатам бути ефективнішими та розвивати програму стрімкіше.

За цей рік я зрозуміла, що треба вчитися співпрацювати з різними людьми, незалежно від особистих вподобань. Потрібно вчасно говорити людям про помилки: і свої, і їхні. Критично важливо рухатися вперед і пропонувати щось нове на додачу до перевіреного старого. А ще вміти ділитися інформацією, досвідом, емоціями. Просто ділитися :)

Завершувати було тепло з відчуттям того, що зроблено реальний внесок  в поширення інформації про програму Україною,  в її внутрішню систематизацію та відпрацьованість. А також передано всі знання системніше та злагодженіше, ніж колись нам.
Тепло згадувати всі повідомлення та особисті розмови, з яких розумієш, що якісь твої слова колись проросли в чиємусь серці і кардинально змінили бодай одне життя. Тепло і досі зустрічати людей, котрі про це згадують при зустрічі.

І як би не було, вірю і знаю, що Віталік і Марічка цьогоріч робитимуть більше і краще!
Бо як інакше?

Рік делегатства в цифрах

1 дипломатична віза
4 нових відвіданих міста світу
1 Генеральна Асамблея в штаб-квартирі ООН
10 презентацій програми в різних містах України
1 успішний проект менторства
6 постів у блозі
1 невиголошена промова
250 розданих візитівок
1 душевний проект про життєві уроки
7.21 ГБ файлів в папці UNYD на комп'ютері
1 делегатська футболка
500 стікерів з лого програми
1 невдалий проект неформальної освіти
30+ відвіданих заходів
1 зустріч з міністром молоді та спорту
30+ залізничних квитків
1 місяць, коли ночей в поїзді було більше, ніж ночей вдома
12 звітів про роботу
1 списаний блокнот
4 затверджених бюджети
1 фото з Генсеком ООН
7 значків
1 національний відбір
46 перечитаних анкет
2 нових молодіжних делегатів
І незліченна кількість людей, котрі робили і роблять життя неймовірним, відкриваючи мені несподівані його закапелки.

Все не так, як здається

Хочу залишити тут кілька фото, в яких цей рік дуже справжній, дуже близький до реального життя з усіма його недосконалостями: запізненнями, незнанням якихось нюансів, незручними запитаннями, відсутністю сну, постійним забуванням поїсти, закочуванням очей, погладжуванням котів та фарбуванням парканів. Щоб потім якось через роки це перечитуючи все не здавалось настільки пафосним.

1. Делегат щиро радіє дружелюбності нью-йоркської білки. (знайдіть білку на газоні)

2. Делегат фоткається в ліфті порома, котрий курсує повз Статую Свободи.

3. Делегатові видали кепочку і робочі рукавички, і делегат зараз піде фарбувати дитячий майданчик.

4. Делегат знайшов м'яку картоплю фрі (!)

5. Делегат зверхньо дивиться на всі проблеми мандату.

6. Щасливий молодіжний делегат у Дніпрі.

7. Щасливий молодіжний делегат в Умані.

8.  Делегат, котрий ненароком відкрив фронтальну камеру :)

9. Делегат, котрий не розуміє сучасне мистецтво.

10. Делегат, що намагається начаклувати більше молодіжної активності.

11.  Делегат, котрий любить чай.

12. Делегат, котрий вглядається в світле майбтнє української молоді.

Відбір нових делегатів і статус "екс"

Про відбір я думала ледь не з самого початку терміну. Хотілося зробити його ідеальним, з добре продуманими питаннями, чіткою структурою, масимальною кількістью всього, що тільки можна було б туди запихнути. Вийшло не так. Не гірше, а власне просто не так :)

Коли питання до аплікаційної форми я дописувала на парі, перед презентацією, на котрій анкета офіційно відкривалася. (так-так, за все, що комусь не сподобалося в анкеті можна сміливо звинувачувати мене). 

Коли тиждень перед другим туром відбору я провела в Швеції, картаючи себе за те, що не беру активної участі у підготовці такої важливої події. 

Коли ледь встигла відправити листи про відмову учасникам першого туру перед початком другого. (за що прикро, бо таке має робитися набагато швидше)

Коли зрозуміла, що одна з півфіналісток не отримала від нас листа про свій статус і тому не приїхала... і котрій, через нашу помилку, ми дозволили пройти скайп інтерв'ю... і котра так вразила членів жюрі, що стала однією з двох нових молодіжних делегатів.

Коли прочитала опісля відбору свою минулорічну анкету... і краще би не читала...

Коли дуже раділа, що цьогоріч делегати з Одеси та Чернівців, а не з Києва. (Києве, нічого особистого, просто скільки можна.)

Коли на всіх фото з новими молодіжними делегатами в день відбору Віталік тримав Марічку на руках...

Нічого цього я не могла передбачити, але все це було прекрасним!

А ще, колишніх делегатів не буває. І найкраще ти це розумієш в перші кілька місяців відбору ;) А потім навіть ще пізніше, коли черговий раз пояснюєш, що ти вже не діючий молодіжний делегат України до ООН. Вони просто переходять в нову фазу своєї активності. Активного підтримування, активного вболівання, активного підказування і готовності підхопити те, що падає, підтримати те, що просідає, радіти за те, що виходить краще.

І я можу ще скільки завгодно думати про те, як все могло бути по-іншому, краще. Проте, головне не переставати бути вдячним за те, що це з тобою було.